Менопаузальному метаболічний синдром: невже не уникнути ожиріння та проблем з судинами?

Ризик розвитку ішемічної хвороби серця у жінок з настанням менопаузи в 2,7 рази вище, ніж у ровесниць при збереженій роботі яєчників. Це пояснюється впливом гормональної перебудови і зниження концентрації естрогенів на обмін речовин. Менопаузальному метаболічний синдром (ММС) включає в себе зміни, пов’язані не тільки з гормональним фоном. Пригнічення функції яєчників впливає на жирову тканину, судини, вироблення та чутливість до інсуліну, що призводить до формування захворювань, зменшують тривалість життя.

Що входить в поняття

Сучасне уявлення про менопаузальному метаболічному синдромі засноване на наукових дослідженнях G. Reaven, який у 1988 році описав комплекс симптомів, що включає артеріальну гіпертензію, резистентність до інсуліну на тлі його високої концентрації, порушення балансу ліпідів. Пізніше до нього додали абдомінальне ожиріння.

Ці патологічні стани призводять до формування атеросклеротичних бляшок, збільшують ризик розвитку ішемічної хвороби серця та гострих судинних патологій: інфаркту та інсульту.

У формуванні метаболічного синдрому не можна виділити один фактор, вони всі взаємопов’язані. З настанням менопаузи при наявності факторів, що привертають розвиток патологічних змін прискорюється. Лікування необхідне комплексне, яке буде враховувати роль зниження функції яєчників, а не тільки наслідки цього процесу.

Механізм розвитку

Висунуто дві теорії, що пояснюють розвиток метаболічного менопаузального синдрому:

  • Збільшення тонусу симпатичної нервової системи, що призводить до судинних реакцій та артеріальної гіпертензії.
  • Порушення обміну речовин в жировій тканині, формування резистентності до інсуліну і ожиріння за чоловічим типом.
  • Але, різні дослідження показують, що можна виділити провідний чинник розвитку порушень, це поліетіологічне стан.

    З настанням менопаузи (про ознаки та строків настання менопаузного періоду, ми писали раніше) і виключенням функції яєчників в крові знижується концентрація естрадіолу – найбільш біологічно активної фракції естрогенів. Але зберігається щодо нормальної концентрація естрону. Цей гормон виробляється в яєчниках і корі надниркових залоз, його попередником є андростендіон. Щоб компенсувати недолік жіночих стероїдів, посилено виробляються чоловічі. Вони не завжди встигають перетворитися в естрон, гірше зв’язуються з білками, тому вільно циркулюють в крові і надають біологічні ефекти.

    Механізм гормонального впливу на розвиток ожиріння наступний:

    • зниження соматотропіну посилює апетит;
    • недолік естрогенів порушує вироблення холецистокініну, що сигналізує про насичення;
    • велика кількість їжі збільшує вироблення інсуліну, а він – ліпогенез (накопичення жиру).

    Жирова тканина володіє гормональною активністю, в ній відбувається вироблення андрогенів. Так замикається порочне коло.

    Адипоцити виробляють власні гормони:

    • лептин – регулює споживання їжі, його вміст у крові вище при великій кількості жирової тканини;
    • адипонектин – захищає від розвитку атеросклерозу, зменшує резистентність до інсуліну, знижує продукцію глюкози.

    Але жирова тканина в області живота і внутрішніх органів відрізняється за видами вироблюваних речовин. У ній синтезується ФНП-Z, який пригнічує активність адипонектину, що призводить до розвитку резистентності до інсуліну, згущення крові, тромбозів і формування атеросклерозу.

    Розвиток метаболічного синдрому неможливо при дотриманні балансу між надходить і споживаної енергією. Для ожиріння необхідно перевищення калорійності їжі, рекомендованої за віком.

    Фактори ризику

    У жінок споживана енергія щодня витрачається на:

    • підтримання метаболізму в спокої – до 65-70%;
    • термогенез – 10%;
    • фізична активність – близько 25%.

    Останній пункт може відрізнятися в індивідуальному порядку від 50 до 10%. Це один з факторів ризику розвитку метаболічного синдрому – недостатньо рухливий спосіб життя з настанням менопаузи.

    В період клімаксу відбувається зниження енергетичної потреби в підтримці метаболізму в спокої. При нестачі активності відбувається збільшення об’єму жирової тканини на тлі зниження м’язової маси.

    Іншими факторами, що збільшують ймовірність розвитку метаболічного менопаузального синдрому, є:

    • збільшення об’єму талії більше 80 см;
    • наростання концентрації тригліцеридів у крові;
    • зниження ліпопротеїнів високої щільності;
    • збільшення глюкози натще;
    • підвищений артеріальний тиск.

    Ризик розвитку патологічного стану вище, якщо у жінки до настання менопаузи вже було ожиріння, порушення толерантності до глюкози, артеріальна гіпертензія. Доведена роль спадкового чинника: якщо по жіночій лінії були випадки діабету 2 типу, ожиріння, гіпертонічної хвороби, то при нездоровому способі життя вони реалізуються у пацієнтки.

    Клінічні прояви

    Основною ознакою метаболічного синдрому є абдомінальне ожиріння. Воно розвивається під впливом гіперандрогенії. Естрогени сприяють відкладенню жиру в області стегон і сідниць, а чоловічі гормони – на животі й боках. Інші симптоми є наслідком розвитку ожиріння.

    Підвищений артеріальний тиск є наслідком збільшення затримки рідини, збільшенням впливу норадреналіну. Це призводить до спазму судин, стрибків тиску. Перевантаження серця викликає гіпертрофію лівого шлуночка. Важким наслідком довгостроково існуючої артеріальної гіпертензії стає застійна серцева недостатність.

    На тлі ожиріння і постійно підвищеної концентрації інсуліну клітини організму стають нечутливими до його дії. Це порушує засвоєння глюкози. Тому після прийому їжі розвивається гіперглікемія, яка довго зберігається і призводить до клінічної картині цукрового діабету 2 типу. Це стан на ранніх етапах не вимагає ін’єкцій інсуліну, досить прийому цукрознижувальних препаратів і дотримання дієти. Але при довгостроково існуючої гіперінсулінемії поступово відбувається виснаження підшлункової залози, виникає дефіцит гормону, що вимагає призначення його у вигляді ін’єкцій.

    Порушення обміну речовин при менопаузальному метаболічному синдромі супроводжується зміною балансу «хорошого» і «поганого» холестерину в користь останнього. Одночасно спостерігаються зміни в системі згортання крові. У комплексі це стає причиною формування атеросклеротичних бляшок, збільшує ймовірність розвитку судинного тромбозу.

    Зміни стану судин призводять до ішемічної хвороби серця. Вона проявляється періодичними болями в області грудей, які виникають після емоційного, фізичного навантаження. Вплив на судини головного мозку стає причиною:

    • головних болів;
    • мігрені;
    • транзиторної ішемічної атаки;
    • інсульту.

    Ураження ниркових судин призводить до посилення ознак артеріальної гіпертензії.

    Лабораторні ознаки

    Для постановки діагнозу «менопаузальному метаболічний синдром» необхідно наявність у жінки періоду клімаксу наступних змін:

    • об’єм талії більше 88 см;
    • співвідношення об’єму талії до об’єму стегон більше 0,8;
    • гіпертригліцеридемія більше 150 мг/дл;
    • липопротерины високої щільності менше 50 мг/дл;
    • артеріальний тиск вище 130/85 мм рт. ст.;
    • глюкоза натще більше 6,1 ммоль/л.

    ММС це стан, що передує розвитку діабету та артеріальної гіпертензії, але на момент обстеження ними не є. При грамотному підході можливо зменшити ризик переходу синдрому в повноцінну хвороба або відстрочити прогресування на багато років.

    Підходи до лікування

    Для лікування застосовуються медикаментозні і немедикаментозні методи. В більшості випадків досягти результату за допомогою зміни способу життя дуже важко. Вимагається втручання в гормональну регуляцію, щоб зменшити наслідки порушень метаболізму.

    Немедикаментозні методи

    Лікування метаболічного менопаузального синдрому починають зі зміни способу життя. Впоратися з ожирінням допомагає збільшення фізичної активності. Тим жінкам, хто не відчуває любові до активного спорту або за фізичним станом не зможе перенести різку велике навантаження, потрібно починати з гімнастики, піших прогулянок в активному темпі, плавання в басейні, танців.

    При адаптації до мінімальних навантажень, їх можна збільшувати. Переходять на фітнес і заняття в тренажерному залі, роблять пробіжки, можливі заняття ігровими видами спорту.

    Боротьба з ожирінням неможлива без зміни раціону. Необхідно зменшення добового колоража, при цьому збереження достатньої кількості білків, жирів і вуглеводів. Основний акцент – на походження вуглеводів і жирів. Перевага віддається рослинної їжі, в якій вуглеводи представлені в складеному вигляді, є клітковина, що дає відчуття ситості, але не сприяє різкого підвищення цукру в крові.

    Жири тваринного походження обмежують, замінюючи їх рослинними маслами. Корисне вживання кисломолочної продукції, морської риби, горіхів. Максимально обмежують або виключають солодощі, борошняні страви, тугоплавкі жири (свинячий, баранячий, гусячий) і м’ясо жирних сортів.

    Кількість солі також зменшують до 4 г на добу. Вона сприяє затримці рідини, що посилює прояви артеріальної гіпертензії.

    Лікарська терапія

    Медикаментозне лікування передбачає призначення замісної гормональної терапії. Доведено, що у жінок в менопаузу призначення ЗГТ призводить до вираженого зменшення ризику розвитку серцево-судинних захворювань.

    При збереженій матці призначають комбіновані естроген-гестагенні препарати:

    • Анжелік;
    • Климодиен;
    • Трисеквенс.

    Жінкам з менопаузальним метаболічним синдромом при тривалості постменопаузи більше року призначають Фемостон 1/5 безперервно. У ньому дози естрогену і прогестагену зменшено до 1 та 5 мг відповідно. У перименопаузу використовують Фемостон 2/10 в цикличесвом режимі, має більш високий рівень гормонів.

    Естрогенні препарати застосовуються в терапії метаболічного менопаузального синдрому

    При віддаленій матці можливе проведення монотерапії за допомогою чистих естрогенів:

    • Климара;
    • Естрофем;
    • Дивігель.

    Вибір форми введення препарату залежить від стану пацієнтки. При хворобах травного тракту, артеріальному тиску вище 170/100 мм рт. ст., схильності до тромбозів, мігрені призначають естрогени у вигляді ін’єкцій, пластиру або гормонів. При відсутності протипоказань можна застосовувати таблетки.

    Для боротьби з ожирінням застосовують препарати, що впливають на апетит і метаболізм:

    • Меридия (сибутрамін) – регулює баланс серотоніну і норадреналіну, зменшує потребу в їжі, сприяє появі почуття насичення;
    • Ксенікал – впливає на вироблення ферментів, що розщеплюють жири в кишечнику, що знижує всмоктування ліпідів, вони виходять природним шляхом (додатковим ефектом є зниження артеріального тиску, холестерину і тригліцеридів);
    • Флуоксетин – антидепресант, необхідний для регуляції синтезу серотоніну у пацієнток з депресивними станами, схильні «заїдати» стрес;
    • статини (Ловастатин, Симвастатин) – сприяють зниженню концентрації «поганого» холестерину, використовуються у випадках, коли ожиріння та його наслідки у вигляді порушення балансу ліпідів не піддається корекції за допомогою дієти.

    Читайте також: Клімактеричний синдром.

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *